prev
    next
    scroll

    - розмова з Даніелем Брожком (Daniel Brożkа), відомим під псевдонімом Чарни Латавіец (Czarny Latawiec)

    Udostępnij na: lub

    Чарни Латавіец це таємний проект Даніеля Брожка, артиста, кураторі і музичного критика.

    Чарни Латавіец виступить у Києві 20 листопада в рамках фестивалю Art Meetings. Передусім запрошуємо до прочитання інтерв’ю, у якому музикант розповідає про свою творчість, натхнення, а також про те, чому мистецтво є дуже важливим, особливо в часі, у якому зараз живемо.

    Ігор Ванюрскі: Незабаром вистапатимеш у Києві, в рамках фестивалю Art Meetings. Чи можеш розказати учасникам про свій проект?

    Даніель Брожка: Чарни Латавіец – це проект, в основі якого є пошук кореляції зв’язків між музичними ритуалами, які існують в традиційних музичних культурах, і практикою авангарду ХХ століття. У проекті багато звукового колажу і гри, неочевидних і карколомних стилістичних поворотів. Це також спроба знайти ключ, який відкриває людську пасію до створення звуку. Досвід звуку і простору є важливим як і для клубної музики так і сучасного мистецтва звуку, що має багато спільного з думками ситуаціоністів. Мої музичні пошуки мандрують десь між ними.

    Ти музикант, куратор, працюєш як музичний критик. Поєднання різних функцій, відмінних у своєму контексті дає тобі більшу можливість аби виразити себе?

    Мабуть всім, чим я займаюся є способом розказати про свій музичний досвід. Висновком прослуховування стають думки та асоціації, стараємося вписати їх вже в існуючі контексти. Цей процес повинен бути композицією як і у музичному творі, так і у програмі вистави чи критичної оповіді. Але те, що я роблю стає поштовхом до нових, інтригуючи ситуацій – інтелектуальних, суспільних і музичних. Кожна з тих ролей дає можливості, а їхні цілі взаємодоповнюються. Шкода, що не маю достатньо часу на всі ці три можливості.

    У проекті Чарни Латавіец сягаєш до широкого спектру звуків, які є цілком з різних світів. Чи можеш розказати про свій творчий процес? Що надихає тебе на створення нових композицій?

    Найбільшим натхненням для мене завжди були і будуть звуки міста, інструментів, голоси людей і тварин, музика світу. Критична думка і теорія мистецтва дозволяють цей досвід організувати, творити мову, якою можемо про дих дискутувати і порівнювати наші враження. Але однозначно на першому місці стоїть досвід звуку, простору і часу. Багато ідей народжуються під час прослуховування закутків історії мистецтва і авангардної музики. Часто роблю висновок, що тільки зараз можемо перевірити і використати теорію на практиці, які народилися 50-100 років тому.

    Це буде твій перший виступ в Україні?

    Так.

    Які очікування маєш щодо твого виступу в Києві?

    Ніколи не виступав в Україні. Але мав можливість познайомитися з музичними критиками і музикантами з України. Знаю, що в цій країні велике зацікавлення музикою і сучасним мистецтвом. Маю надію що фестиваль стане поштовхом до розвитку знайомства і конфронтації моїх ідей з новими, відкритими слухачами.

    Україна переживає зараз тяжкий час, на Сході країни триває війна, суспільство перебуває у постійному напруженні. Чи музика є важливою в такий складний період і обставинах?

    Згадував про ситуаціоністів, і про те, що досвід музики і мистецтва часто стає важливим елементом у розвитку діалогу, самостійних рефлексій і зустрічі з невідомим та чужим. У світі породжуються конфлікти саме через спроби нав’язати суспільству єдиний «вірний», форматованого способу мислення. Мистецтво дає не тільки знаряддя оборони перед ментальним та ідеологічним рабством, але допомагає зберегти надію в складних і похмурих часах.

    Мене цікавить, чи вже знайшов якісь цікаві явища на українській музичній сцені? Мав шанс з ними познайомитися?

    З багатьох фестивалів пам’ятаю, наприклад, Аллу Загайкевич, Дмитра Федоренка (проект Котра), композиційною групою  композиторів – авангардистів, так звана  Київська Авангарда. Час від часу слідкую за каталогом Nextsound. Ну тільки українська,а загалом східноєвропейська сучасна музика є захоплюючою! До голосу доходить покоління, яке з однієї сторони може черпати натхнення з дешевих технологій та інтернету,  а з другої сторони закостенілій системі організації музики і сучасного мистецтва на Заходів. Видно на багатьох міжнародних фестивалях – польські, українські або чеські проекти зазвичай більш цікаві ніж західні зірки з відмінним маркетингом за спиною. Тому дуже тішуся з того, що виступатиму у Києві.

    Чим заохотиш наших слухачів, аби ті взяли участь у концерті?

    Уявіть собі Xenakisa, який танцює, мікротонального Detroitа і пігмейського Sun Ra. Місце серця і відкритих вух, до зустрічі на паркеті!

    Автор Ігор Ванюрські.